Проповідь на Великдень для України

Здається, може статися чимало з того, що змінює наше життя та обставини. Кому б могло спасти на думку минулого року на Великдень, що ви зберетеся в церкві в Рейк’явіку в Ісландії наступного Великодня?

Ісландія — це острів в Атлантичному океані. Люди живуть тут близько 1000 років. Тут немає армії, і ще жодна іноземна армія не вдерлася в нашу країну. Ми пізнаємо воєнний стан лише розпитуючи про це. Проте ми знаємо, що ми маємо вітати тих, хто приїздить сюди, і я сподіваюсь, що ви відчули це, хоча, безумовно, нам є куди вдосконалюватись.

На Великдень ми згадуємо Воскресіння Христове. Воскресіння є ключовим елементом християнської віри. І віра в нас спільна. Християни всього світу вшановують Воскресіння і святкують Великдень. Ми в нашій конфесії тиждень тому, а ви у своїй конфесії сьогодні.

Вдосвіта в перший день тижня обидві Марії та Саломія пішли до гробу, щоб намастити свого померлого друга. Як часто трапляється в нашому людському житті, вони не мали жодного уявлення про те, що їх чекає. Коли ми прокидаємося вранці, більшість з нас займається своїми щоденними справами, але раптом все може змінитися. Рутини повсякдення більше немає, і ми стикаємося з новою реальністю. Навряд чи варто згадувати про це зараз, тому що більшість із вас самі пережили таку реальність.

Три жінки прокинулись на світанні нового дня. Вони були сумні через смерть свого друга. Вони були занепокоєні, бо сумнівалися у своїй здатності підняти важкий камінь з могили.

Більшість людей відчувають смуток і занепокоєння на життєвому шляху. Гадаю, зараз на душі є смуток, занепокоєння, тривога, навіть гнів, бо вам довелося тікати зі своєї прекрасної батьківщини від війни та жорстокості. Ви тут, але багато ваших близьких – там.

Ісус послав жінок від гробу сповістити про Воскресіння. Він був із ними. Він з’явився учням та іншим людям. Він з’являється кожному, хто вірить, що Христос воїстину воскрес. І він зі мною і з вами, як і обіцяв.

Під час святої Пасхи ми звертаємось до Його Світла, Князя миру, у світі, позначеному темрявою та конфліктами. Його Воскресіння святкують на Великдень у церквах в усьому світі, у мирних країнах, у бідних країнах, у багатих країнах, у зруйнованих війною країнах. В одному привітанні з Великоднем, що я отримала, зображено захід сонця, а на передньому плані – колючий дріт. Під малюнком напис: “Захід сонця та колючий дріт для паркану біля прикордонного загону між Словаччиною та Україною”. Близько 10000 біженців з України щодня перетинають цей прикордонний загін, та релігійні і гуманітарні організації надають негайну підтримку людям, коли вони прибувають до Словаччини. Це вражаючий образ, і приємно дізнаватись про людей, які приходять на допомогу.

Це були три відчайдушні жінки, які рано-вранці пішли до гробу Ісуса. Такий самий розпач ми відчуваємо сьогодні, коли чуємо новини зблизька та здалеку. Скрізь видно ознаки руйнування і смерті. У жорстокій війні на вашій батьківщині проявляється все найяскравіше і найгірше, що існує в людині.

Однак ми святкуємо Пасху. Церкви світу продовжують нести звістку радості та надії про те, що Христос воскрес, серед горя та відчаю, що є дуже поширеними. Звістку, що жінки почули біля гробу, все ще можна почути:  „Не жахайтесь! Ви шукаєте Розп’я́того, Ісуса Назаряни́на. Він воскрес, — нема Його тут!” Ісус був розіп’ятий, але воскрес із мертвих. Життя перемогло, і життя перемогло смерть.

Це послання дає нам силу, міць, віру та надію. Незважаючи на злочестивість світу, жорстокість людини і часто безнадійні обставини, звістка про Воскресіння дає нам сміливість дивитися в очі реальності, якою вона є, і вирішувати завдання, легкі вони чи складні. Навіть ті, що здаються нездоланними і знеохочують нас.

В думках ми стаємо біля порожнього гробу і слухаємо голос ангела, який звертався до жінок. Тоді трапляється те диво, що ми усвідомлюємо, що серед темряви світу ми вбачаємо світло і життя, радість, любов і нові можливості.

Воскресіння Христове нагадує нам, що Бог життя перемагає гріх і смерть, і все, що спотворює життя, нищить людину і руйнує творіння.

Воскресіння Христове є джерелом нового життя, яке все відтворює та оновлює. Воно лікує, цілить те, що є зламаним, і оновлює те, що є старим. Воно несе радість туди, де живе горе, світло тим, хто живе в темряві, спасіння пригнобленим і веде світ до єдності та примирення.

Воскресіння Христове дає нам можливість для нового початку. У зламаному світі, де багато страждають, Христос є серед нас, він відвідує нас, наче тих учнів давнини, і говорить нам, ніби їм: “Мир вам”. Це мирне привітання є не лише словом, але й молитвою, щоб ми втілили його в реальність нашого життя та у світі.

Історія про порожню гробницю, жінок, які прийшли туди, щоб помазати тіло покійного друга, як було узвичаєно на їхній землі, і слова, які вони почули про Воскресіння Ісуса, виходять за межі людського розуміння. У той же час це дає нам уявлення про невелику частину божественного. Всі три жінки, які стояли поруч з гробницею, напевно, також були свідками Ісусових чудес, чули Його притчі і йшли за Ним, як і багато інших, коли Він приходив до їхніх міст. Вони оплакували свого мертвого друга і те, що Він їм дав, надію на іншу реальність, ніж ту, що вони зазнавали раніше. Реальність, де всіх поважають і всі є рівноправними членами суспільства. Ісус говорив з тими, кому було довірено нести звістки, що змінюють життя кожної людини, яка їх чує і приймає, змінює спільноту людей, які засвоюють Його цінності і проповідують людяність і милосердя.

Між плачем і сміхом невелика відстань. Між радістю і горем невелика відстань. Люди, які святкували і співали у Вербну неділю, вигукували “Розпни Його” у Страсну п’ятницю. Заздрість і насильство забарвлювали той темний день. Але ця історія не завершилась  у темряві. Новина дня про Воскресіння Ісуса проливає нове світло на насильство та ненависть. Смерть не має останнього слова. Гробниця була порожня. Життя перемогло смерть, світло прогнало темряву. Добро могутніше за зло.

Великдень проголошує Божу вірність і любов. Хоча все і зазнає невдачі, Бог невдачі не зазнає.